Що мають робити батьки першокласників

Батьки першокласників мають розуміти, що саме відбувається з дітьми в адаптаційний період. Велике значення для адаптації дітей у школі та успішного навчання має  спілкування – його інтелектуальний, емоційний та поведінковий компоненти.

На початку навчання в школі дітям важливо отримувати радісні та позитивні емоції від спілкування. Якщо в них труднощі в налагодженні взаємин з однолітками, і вони не можуть знайти друзів, то їм потрібна допомога батьків.

Важливо психологічно підтримувати свою дитину, цікавитися її успіхами й негараздами в школі, хвалити її навіть за маленькі результати, налаштовувати позитивно.

У цей період дорослі мають бути терплячими з дитиною. Робити трагедію з того, що вона щось забуває, губить, плутає не слід. Така розгубленість дитини – закономірна реакція на хвилювання. Не варто підсилювати його надмірною суворістю та метушнею

Батьки мають стежити за своєю поведінкою, адже вона впливає на формування в дитини мотивації до успішного навчання. Так, дитині складніше адаптуватися, якщо батьки:

• Порівнюють її успіхи з успіхами інших дітей;
• Жорстко контролюють її;
• Рідко хвалять за успіхи та досягнення;
• Роздратовано та з доріканням реагують на невдачі;
• Не пов’язують  її успіхи зі здібностями.

Інколи авторитет першого вчителя для дітей важливіший за батьківський. Та за загальний стан дитини, її підтримку відповідальні саме батьки. Тому співпраця дорослих дасть змогу дітям адаптуватися до школи й звикнути до нових правил і нової соціальної ролі

За матеріалами  О. Рейпольська

Як оптимізувати розвиток самостійності підлітків

                Самостійність – таке знайоме слово, а як визначити, що це на справді?

Самостійною називають людину, що вміє визначати мету в різних сферах життя та досягати її, вміє долати труднощі та приймати рішення у важливих ситуаціях.

                Самостійність дитина починає освоювати ще з раннього дитинства, і перші її кроки в самостійність – це перший рух до яскравої іграшки. Але справжній ривок до самостійності дитина робить у підлітковому віці.

                Для створення оптимальних умов розвитку самостійності підлітків батькам треба знати вікові етапи становлення самостійності, її типові прояви та способи підтримки.

Пам’ятка для батьків підлітка

Конфлікти в школі, їх види та вирішення

       Ми звикли до негативного змісту терміну «конфлікт» і позначаємо цим словом протистояння людей через несхожості і неспівпадіння їхніх інтересів, цілей і норм поведінки. Однак справедливості заради треба відзначити, що існує й інше визначення, відповідно до якого конфлікт видається важливим компонентом розвитку суспільства і не призводить до негативних результатів. Це конструктивний конфлікт, результатом якого є придбання усіма зацікавленими сторонами цінного позитивного досвіду, дуже важливого для подальшого розвитку.
       Шкільне співтовариство - це певний соціум, нормальне життя якого неможливе без конфліктів і зіткнення інтересів. Найчастіше виникають конфлікти між учнями, а також між вчителем та учнем. Рідше зустрічаються конфлікти між батьками учня і вчителем. Розберемося, в чому ж їх особливості.

Конфлікт «учень - учень»

         Причинами розвитку такої ситуації можуть бути образи, обман, суперництво за авторитет, особиста неприязнь або, навпаки, симпатія, але нерозділена. А ще діти часто недолюблюють «улюбленців вчителя».
         На щастя, найчастіше діти самі вирішують конфлікти між собою, тим самим поступово накопичуючи досвід спілкування в колективі. Але все ж допомога дорослих часом буває дуже навіть потрібна. Однак треба по можливості давати дитині уроки самостійності, тому втручатися в конфлікт не слід до тих пір, поки він повністю не вирішиться. Виняток можуть скласти хіба що зовсім екстраординарні випадки, коли без втручання старших ситуація буквально заходить у глухий кут.                                         Зазвичай буває достатньо спокійно поговорити з дитиною, пояснюючи йому, що в житті подібних зіткнень інтересів буває достатньо, і треба навчитися знаходити оптимальні шляхи вирішення проблеми. Дуже важливо в довірчій обстановці дати школяреві можливість зрозуміти мотиви поведінки його опонента, чудово, якщо він зуміє поставити себе на його місце і зрозуміти, що рухало противником. Тоді в майбутньому школяр зуміє зробити висновки і навчиться залагоджувати конфлікти без взаємних образ.
 

Конфлікт «учень - вчитель»

У конфліктах такого роду основну роль грають сформовані взаємини між викладачем і школярем, до того ж бачаться вони чи не кожен день і від даного виду спілкування нікуди не подінешся. Причиною конфліктних ситуацій може стати почуття неповноцінності і недооціненості учня або, навпаки, його грубість і неслухняність. З іншого боку, учня можуть не влаштовувати завищені вимоги вчителя, його мінливість у цих самих вимогах, а також невиконання вчителем своїх власних обіцянок.
              У таких ситуаціях рішення проблеми лягає на плечі дорослих людей. У будь-якому випадку мудрість старших повинна привести до того, що конфлікт не перейде в серйозну проблему, батьки і вчитель повинні зуміти вловити момент назрівання конфлікту і зробити все можливе для його погашення на самому початку.
             Навіть якщо дитина неправа, навіть якщо вона нехтує своїми учнівськими обов'язками, погано вчиться і не виконує вимоги вчителя, ні в якому разі не можна підвищувати на нього голос, тому що це викличе відповідну негативну реакцію. Про командний тон краще забути. Вся справа в тому, що неслухняну і неконтрольовану дитину, як і невпевнену в собі і боязку, можна надихнути на гарне навчання виключно вірою в її здібності і постійною готовністю прийти на допомогу. А найважливіше - дорослі повинні вміти слухати і чути дитину, адже жоден конфлікт не розвивається безпідставно, на все є свої, часом глибоко приховані причини.

Поради батькам

                 На жаль, батьки часто з самих благих спонукань наносять своєю поведінкою шкоду власній дитині, намагаючись захистити його в конфліктній ситуації. Отже, чого робити ні в якому разі не можна:
  - Звертатися до вчителя з проханням втрутитися в шкільний конфлікт у присутності дітей, це лише призведе до погіршення ситуації;

  - Підвищувати голос на дитину, знову ж таки, у присутності її однокласників;

  - Занадто глибоко втручатися в дитячий конфлікт, стаючи його учасниками;

  - Дозволяти дитині проявляти підвищену агресію, вирішення питання силовими методами ні до чого доброго не приведе.
 

Що можна і потрібно робити батькам

- Вміти грамотно і обережно проаналізувати ситуацію;

- Зберігати спокій і проявляти неупередженість;

- Організувати конструктивний діалог між конфліктуючими сторонами;

- Виявити об'єднуючі обидві сторони цілі та інтереси;

- Допомогти дітям зробити правильні висновки, щоб уникнути подібних ситуацій в майбутньому.
 

      У будь якому разі, повністю уникнути конфліктних ситуацій в дитячому колективі неможливо. Залишається лише покладатися на мудрість і досвід вчителів і батьків, здатних направити поведінку дітей в потрібне русло, перевести деструктивне протистояння в конструктивне, тим самим навчивши дитину самостійності у вирішенні подібних ситуацій, що дуже знадобиться йому в подальшому житті.